Голоси тварин. До поданих іменників добери дієслова, які показують, хто що робить, і запиши. Наприклад-дівчинка співає.
Кінь. Корова. Кішка. Свиня. Курка.
Голуб. Ворона. Горобець.
Мукає. Воркує. Цвірінькає. Каркає. Ірже.
Хрюкає. Кудкудаче. Нявчить.
ЯК ФЕДЬКО ВІДЧУВ У СОБІ ЛЮДИНУ
Пішов раз малий Федько з матір’ю на поле картоплю копати.
— Вісім років тобі, — каже мати, — працювати час по-справжньому.
Викопує мати кущ, а Федько вибирає з ямки картоплю й у відро кидає.
Не хочеться Федькові працювати. Визбирує картоплю, що зверху, а в землі не хоче копирсатися.
Залишив картоплю в одному кущі, у другому. Мати помітила таку роботу та й каже:
— Хіба тобі не соромно? Людина ж дивиться і все бачить!
Оглядається Федько довкола і дивується:
— Де ж та Людина? Що вона бачить?
— У тобі, Федьку, Людина. Усе вона бачить, усе помічає, та тільки ти не завжди дослухаєшся до того, що вона тобі говорить. Ось прислухайся до її голосу, вона тобі й скаже, як ти працюєш.
— А де ж вона в мені — Людина? — дивується Федько.
— У голові твоїй, у грудях, у серці, — підказує мати.
Перейшов Федько до іншого куща, позбирав картоплю, що зверху лежала. Хотів було вже за лишити його, аж тут мов і справді хтось докоряє: що ж ти, Федьку, робиш? Порийся, там ще є картопля у землі.
Здивувався Федько, оглянувся. Нікого немає, а мов хтось дивиться на його роботу й соромить.
«І справді, мабуть-таки, Людина бачить мою роботу», — подумав Федько, зітхнув, розгріб землю біля викопаного куща й знайшов ще кілька картоплин.
Легше стало на душі Федькові. Аж пісеньки веселої заспівав.
Працює він годину, працює другу і все більше дивується. Ледве подумає: «Навіщо так глибоко гребтися, мабуть, уже немає картоплі», а тут хтось і підслухає його думку. І соромно стає Федькові. Але й радісно, ой, як радісно. «Гарний цей друг - Людина», — думає Федько.
НІХТО НЕ МАЄ ПРАВА ОБРАЖАТИ ЛЮДИНУ
(за Андрієм Усачовим)
Якось увечері прогулювався Маленький Чоловічок у сквері зі своїм собакою. Собака весело крутився по кущах. А Маленький Чоловічок радів теплому вечору. І раптом побачив, як через сквер біжить хлопчик, а за ним здоровенний дядько з палицею.
— Зупиніться! — крикнув Маленький Чоловічок до здорованя. Але той і не глянув у його бік. Тоді Маленький Чоловічок, не роздумуючи, кинувся йому під ноги — і той, великий, перекинувшись, полетів на землю...
— А це ще хто такий? — закричав він страшним голосом.
— Та знаєш ти. що я з тобою зроблю?
Але Маленький Чоловічок не злякався.
— А чи знаєш ти, — грізно спитав він, — що написано в Декларації прав людини?
Ніхто не має права ображати іншу людину, принижувати її і жорстоко поводитися з нею.
— У якій ще такій дикорації? — розгнівався дядько. - Цей негідник розбив м'ячем моє вікно, і я маю повне право розправитися з ним!
— Ви можете вимагати через суд, щоб його батьків примусили вставити нове скло, — уперто сказав Маленький Чоловічок. — Але ви не маєте права вдарити людину!
— А ось зараз побачимо, маю чи не маю!
Дядько замахнувся, щоб ударити... Але тут з-за кущів вискочив маленький собачка й гавкнув так, що той кинув палицю і заточився.
— Звідки я знав? — пробурмотів він. — Може, я цієї вашої дукпарації чи як там її... і в очі не бачив. Може, я взагалі неграмотний.
— Мій песик, — спокійно сказав Маленький Чоловічок, — теж не читав Декларації. Однак кинувся захищати мене, тому що знає: ніхто не має права кривдити людину...
Декларація 1 — документ, у якому викладено важливі правила, обов'язкові для всіх людей.
29 квітня Математика № 1 Обчисли значення виразів за схемами, вказаними на с. 34 №3 47-2= 19-7= 95-3= 36-2= 47+2= 53+5= 63+1= 45+4= Задача...
